Норвезький ліс. Харукі Муракамі

... Вечорами я продавав платівки. А у проміжках розсіяно спостерігав за публікою, що проходила перед вітриною. Сім'ї, парочки, п'яні, якудзи, жваві дівчата у міні-спідницях, хлопці з битницькими борідками, хостеси з барів та інші незрозумілі люди. Варто було поставити рок, як біля магазину зібралися хіпі та нероби – дехто пританцьовував, хтось нюхав розчинник, хтось просто сидів на асфальті. Я взагалі перестав розуміти, що до чого. "Що ж це таке? - думав я. - Що всі вони хочуть цим сказати?"