Готель. В'ячеслав Прах

Готель В'ячеслав Прах

Дякую батькові, у якого я запозичив почуття гумору.

Мій дорогий читачу, першу частину книги ти, можливо, визнаєш пафосною і піднесеною. Так як часто я згадуватиму про Бога, про душу і про свої мистецькі задатки. Прошу пробачити мені мою молодість.

У другій частині своєї розповіді я тебе смішитиму. Бо раптово в собі виявлю покликання колумніста, який напише дивовижну правду про життя звичайних людей. А дивовижна історія про те, як гусак з'їв корову на сніданок, стане моїм гучним тріумфом. Мені хочеться, щоб ти сміявся, читаючи рядки про прозаїчність життя найпростішої людини. Можливо, в деяких рядках ти знайдеш себе.

Читаючи третину моєї книги ти, можливо, про щось задумаєшся. Ми поговоримо з тобою про важливе віч-на-віч. Адже не можна весь час сміятися, треба хоч на якийсь час ставати серйозним.

Моя історія банальна, як троянди. І якщо раптом ти захочеш над нею поплакати, то знай, що твої сльози проллються дарма.